Глава 1: Зустріч, яку я не забуду
Ми зустрілися випадково. Я пам’ятаю, як сонце заходило, і його теплі промені лягали на дорогу, а я йшла по парку, обмірковуючи все, що відбувається в моєму житті. Багато питань, багато невизначеності, але ще більше бажання зрозуміти себе. Якраз тоді він і з’явився. Просто йшов до мене, злегка усміхнений, і з якимось неймовірним спокоєм у погляді.
"Привіт," — сказав він, легко кидаючи погляд на мене, ніби все навколо затихло.
Я, трохи збентежена, відповіла: "Привіт."
Його очі були такими теплими, що я відчула, як моє серце стиснулося. Вони виглядали такими близькими, як ніби він знав мене давно, хоча ми зустрічалися вперше.
"Чому ти така серйозна?" — посміхнувся він, трохи нахиливши голову.
"Просто багато всього в голові," — відповіла я, намагаючись заспокоїтись, хоча його погляд не давав мені можливості бути спокійною.
Ми почали йти разом, і я помітила, як непомітно він почав розмовляти. Про життя, про мрії, про маленькі радощі, які ми часто не помічаємо. Його голос був спокійним і таким природнім, ніби він завжди знав, як розвіяти всі мої сумніви.
"Може, ти хочеш пройтись ще трохи? Я знаю хороше місце для кави," — запропонував він.
Я, навіть не задумавшись, відповіла: "Звучить непогано."
Ми йшли ще кілька хвилин, поки не дійшли до затишної кав’ярні. Вона була маленька, з ледь помітним запахом кориці в повітрі. Сіли за столик біля вікна, і я відчула, як час зупинився. І все, що я чула, це його голос, який так легко танцював навколо мене, і моя неспокійна думка, що це все схоже на щось більше, ніж просто зустріч.
Глава 2: Перше наближення
Ми пили каву і сміялись. І кожен його погляд був все ближче і ближче. Тільки я цього не помічала. Я дивилась у вікно, але його присутність було неможливо ігнорувати.
"Ти часто сюди приходиш?" — запитав він, коли обидва поклали чашки.
"Не часто," — відповіла я, розгублено посміхаючись. — "А ти?"
"Ні, але здається, я знайшов своє місце," — він подивився на мене, і в його погляді було щось таке особливе, що я не могла відвести очей.
Пауза. Ми сиділи мовчки, і я відчула, як його погляд знову знаходить мій. Це була мить, коли все змінюється. В моїй голові все металося, але в той момент я вирішила просто віддатися цьому відчуттю.
"Ти знаєш," — він почав тихо, майже шепочучи, — "є така мить, коли все довкола стає ясним, і ти розумієш, що хочеш залишити це для себе."
Я подивилася йому в очі. "Що ти маєш на увазі?"
Він повільно простягнув руку, акуратно торкнувшись мого пальця. Це був не звичайний жест, це було щось більше. Я відчула, як моє серце почало битися швидше. "Я маю на увазі, що я хочу дізнатися тебе ближче."
Глава 3: Перший поцілунок
Ми вийшли на вулицю після кави, і він запропонував прогулятися ще трохи. Місто вже потихеньку темніло, і в повітрі відчувалася осіння прохолода. Йшли мовчки, не поспішаючи. Між нами був такий спокій, що я навіть не помічала, як наближалася мить, яка змінить все.
Він обернувся до мене, його погляд став серйозним, а руки обережно поклалися на мої плечі. Я затримала подих, відчуваючи, як серце стискається від хвилювання.
"Ти особлива," — тихо сказав він, і його губи стали все ближчими до моїх.
Мої думки були хаотичні, але в той момент я зрозуміла, що не можу більше стояти в стороні. Я не могла більше стримуватись.
Тільки в ту мить, коли його губи торкнулися моїх, я відчула, що цей поцілунок — це щось більше, ніж просто фізичний контакт. Це була гармонія, спільне бажання відчути один одного.
І ось, в тому першому поцілунку, я зрозуміла, що це був саме той момент, на який я чекала. Мить, коли всі сумніви зникли, а світ став яскравішим.
Глава 4: Після поцілунку
"Це було… чудово," — сказала я, ледве зберігаючи рівновагу після поцілунку.
"Я радий, що ти відчуваєш те саме," — він посміхнувся, його рука знову знайшла мою.
Ми йшли ще кілька кроків, тримаючись за руки, і я знала, що цей момент залишиться зі мною назавжди. Що з кожним кроком я все більше вірю, що є місце для таких моментів, для справжнього кохання, яке починається з маленьких кроків і перших поцілунків.
І все було так, як у казці. Але я зрозуміла, що це не казка. Це моє справжнє життя, яке тільки починалося.
Veronika
