Ромашка.

У саду, на клумбі, ромашка розцвіла.
Ох, яка красива, ромашка та була.
А зовсім не далеко, дзвіночьок розцвітав.
Побачив він ромашку і зразу покохав.
А коли стихало і вечір наставав,
Він своїй ромашці на вушко промовляв.
Ромашка, ромашка, квітка польова,
Навіщо зводиш з розуму такого козака.
А ромашка у відповідь, всміхалася йому,
Якщо ти так кохаєш, то скажи чому?
Бо ти заполонила усе моє життя.
Ромашка, ромашка, квітка польова.
І так він їй щовечора в коханні признававсь.
І лиш її красою він завжди милувавсь.
Ромашка, ромашка, квітка польова,
Я так тебе кохаю, що схожу я з ума.
Але прийшла зима.І їх уже нема.
І тільки із землі , летять ніжні слова.
Ромашка, ромашка, квіточка моя.
Ми і на небі разом, кохана ти моя.
А на весну сходи, вилізли з землі.
Ромашки і дзвіночки, дітки їх малі.
Бо крутится Земля нашаі життя іде.
І знову, як і колись, над садом пропливе.
Ромашка, ромашка, квітка польова…

Тетяна