Що нам Росія лютий ворог,
Ми протягом років відчули.
Її розбійницьку натуру
І хижі звички не забули.
Не думав я, що доведеться
Мені про неї ще писати.
Її звіряча поведінка
Примушує все ж не мовчати.
Ніколи не дружили з нею,
В підлеглості перебували,
Її зухвалую зневагу
Щораз на собі відчували.
Зросла вона уся на крові,
На гнобленні чужих народів.
Проте чомусь не пам’ятала,
Що людям зло вчиняти годі.
Як снігова гірська лавина
Все на своїм шляху змітає,
Так і злочинная Росія
Свою жорстокість проявляє.
Війну ганебну розв’язала,
Людей, дітей малих вбиває,
Руйнує все, що тільки бачить,
Пустелю всюди залишає.
Грабіж, насильство і безправ’я
Вона принесла із собою
У мирний край благословенний,
Тепер охоплений війною.
Так платимо ми за свободу,
За право самостійно жити,
За право вчитись, веселитись,
За право милих нам любити.
Розплати час не забариться.
Росії слід не забувати,
За всю нанесену нам шкоду
Прийдеться їй відповідати.
Я запевняю, день настане,
Коли хребет ми їй зламаєм
І за усі злочинні дії
Її належно покараєм.
За все прийдеться відповісти:
За згублені людськії долі
І за дітей малих невинних,
Скалічених зі злої волі.
Ми звільнимо свої всі землі,
Трудитись будемо завзято,
Нову країну побудуєм,
В ЄС ввійдемо, вступим в НАТО.
Себе відчуємо в безпеці
І міцно станемо на ноги
Утихомирена Росія
Не викликатиме тривоги.
1 липня 2022 р.
А.О. Станкевич (автор твору Ветеран ІІ Світової Війни 1939 – 1945 рр.)
