Ви все питали в тиші чи війни хотіли,
Ви «мир» свій нав‘язали , що є сил.
Ногами іншу тишу розчавили,
Свою ганьбу нащадкам залишив.
Ви владу надали тирану і вандалу.
Кумиру ,мов сліпі ,корону одягли.
Душа його брехнею обростала.
Бридке відроддя гірше сатани.
Слова не варті ваші і ковтка води брудної,
Дай Бог напитись вам гарячої смоли.
І не відмити руки вам ніколи,
Які по лікоть у багнюці і крові.
Ми сон ваш будемо ретельно пильнувати,
Щоб ви не спали, а ні в день ,а ні вночі,
Молилися весь час за ваших катів,
Щоб хоч у пеклі місце їм знайшли.
Хай розповість вам тиша України
Як ви бажали «миру» на Землі.
Як на полях посіяли могили,
Ви запитали чи хотіли ви війни?
Як біля хати ненька давиться журбою,
Бо скільки ж їх загублених сердець.
Посіє чорнобривці мати знову
І син погляне ангелом з небес.
І буйним цвітом розквітеться знов калина
За всю дівочу згублену красу,
І квіти заплете в косу дівчина,
Десь з Богом поряд у далекому раю.
Ви запитали в тиші , чи війни хотіли,
Ми подолаємо навіки ворогів,
Хто нашої землі бажав на ній і згине,
Бо ваша тиша у могилі для катів.
15.09.2022.
Автор: Верховчанка
( Людмила Сун-Дун-Чан)
Людмила Сун-Дун-Чан
