Рушійна сила нашої втоми

Війною виснажені, себе черпаємо із дна.
Втома зʼїдає всіх, на всіх одна.
Не живемо - ноги переставляємо,
І бруд війни через себе ми пропускаємо.

Майже не можемо ми вже дивитись
На те, доводиться із чим нам жити.
Емоції і відчуття однакові,
Дійсність сприймається ніяково.

Майже готові впасти і не встати,
Готові майже вже програти,
Та є одне, що нас в війні єднає,
На бій що навіть мертвих підіймає.

НенАвисть це - вона вперед штовхає,
Відновлює, підтримує, збирає.
Не зупинитися нам не дає, не впасти,
Не дозволяє духом занепасти.

Ми ненавидимо, як люблять в житті раз.
Несамовита до нестями пристрасть в нас.
Сильніше в світі відчуттів немає.
Втому вона, лише вона долає.

Вона вирішує всі чвари поміж нами,
Лише вона питань не викликає.
Війною цю ненависть росія розпалила,
Зараз вона наша рушійна сила.

Ненависть ця любовʼю не стає.
Чорна вона, та нас вона не вбʼє.
Штовхати себе будемо зубами та повзти.
Таких як ми, вже не перемогти.

11-09-2023