Побігло поле ген за небокрай,
Хлібів колише вітер позолоту,
А між стебел – червоних маків рай,
Землі краса незаймана й щедроти.
Волошок-хвиль гойдається блакить,
Всміхається овес у вуса довгі.
Природи чудеса переплелись
І кропіткої праці хлібороба.
Ромашок бантики вплелись в тугу косу
Із колосочків житечка й пшениці.
Де ще побачиш ти таку красу?
Лиш в ріднім краї нашім українськім.
2016 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
