Сколихнулася гілка верби,
Зашумів очерет, сколихнувся,
Неба відблиск поглянув з ріки,
Сяйнув променем,
мов посміхнувся.
Зачерпнула долоня води,
Прохолоду, немов, пригубила,
Закортіло ногам побрести
Вздовж росою,
що ніч натрусила.
Трава тихо тулилась до ніг,
Хрускотіло в кущі, шаруділо,
Явір схилений, наче приліг
На пеньок незграбно, невміло.
Чорні крила
змахнув вгору крук,
Сполохнувшись,
сорока скричала,
Залунав, покотивсь дятла стук,
Поміж гілок синиця стрибала.
Річка дихала поряд, текла,
Мов метелика, промінь ловила,
Мовчки руки до неї тягла,
Не мовчала душа, говорила.
Ганна Зубко
13.10.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
