Салюти

Салюти у небо злітали,
Тишу крізь ніч розривали.
Дві тисячі двадцять п’ятий!
Усі дочекалися свята…
Я поміж зірок заглядала,
Я щастя собі забажала.
Злилися мільярди привітів,
Крізь космос летять до орбіти…
І зліва, і справа – все сяє,
Ця ніч Новорічна палає!
Крізь сльози всміхаюсь, хоч гірко:
“Ох де ж ти моя світла Зірко!?”
Обличчя мелькають, як тіні.
Спадають, як листя осіннє.
Вони вже не тут…
Так, минеться,
Сльоза материнська зітреться…
Зривайтесь салюти – тож свято!
Років ще чекає багато.
ND🤍
Надія Холод