За столиком сидить самотня пані,
Із келихом рожевого в руках…
Мелькали кадри осені, мов лані,
Уся замріяна, неначе в снах…
А він влетів увесь такий розбитий,
Здіймались вилиці, від люті ураган…
Романтики канал був перекритий,
В очах блищав злостивий план…
Вікно відкрив зненацька дужий вітер,
У неї полетів десь капелюх…
Ось тут її одразу він помітив,
Свідомість вдарила, наче обух!
І, десь поділася вся лють, пропала,
Їх погляди злилися в унісон…
Життя кохання стежку прокладало,
Сердечний, феєричний фон…
ND💗
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
