Розмальована, спустошена,
у пітьмі загублена,
тихим вітром віднесена,
десь у домі розвіяна.
Ходить дивно блукаючи,
і когось все шукаючи,
хто так поруч, близесенько,
тихим вітром віднесений.
І нічого не знаючи,
ходить мовчки питаючи,
у надію повіривши,
що знайде там любов.
І її все минаючи,
він знаходить немилую,
уві сні ним покинуту,
до кінця нерозгадану.
Але то лиш обман –
дивних слів океан,
вона ходить блукаючи,
і когось ще чекаючи…
10.03.2007
Тахмасбі Ірина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
