Самотність – тінь, що йде за нами всюди,
Немов туман, що стелиться без меж.
Вона мовчить, не знає слів і судить,
І в кожній тиші губиться – не озирнеш.
Самотність – шепіт вечорів холодних,
Де ліхтарі горять, а світ далекий став.
Вона у поглядах байдужих перехожих,
І в відчутті, що світ тебе забрав.
І кожен звук здається ще тихішим,
І кожен крок у пустоту веде.
Та іноді самотність вчить нас більше,
І з неї новий шлях душа знайде.
Бо, може, тінь – лиш вірна гостя,
Що нагадує, хто ти є в собі,
Допоможе зрозуміти просто:
Самотність – шлях додому у тобі.
Дата: листопад 2024 р.
Богдан Вакуленко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
