Самотність

Я пустий і душа в мене пуста.
Відчуття в мене зникли,
Як ранкова роса.
Лишились лише спогади й думи,
Проте як залишилися ми разом.
І гадаю я про наші думи. Згадую я своє.
Я розумів і розумію, що добре мені було
Лише з тобою. Адже ти слухала й чула.
Й не робила вигляд, що тебе не було.
Я залишився знову сам
І тільки і з собою.
Ніби у самотнім лісі, у самотнім полі.
А скільки можна самоти?
Скільки можна болю?
А скільки можна гіркоти?
Може вже доволі?
Адже все ось це і навіть більше,
Веде мене в печаль й непізнані шляхи,
В яких нема нічого крім болю й гіркоти!
Алексєєв Віктор