Свято Хануки прийшло!
Море світла та добра!
Ось їдять сьогодні пончик
Мама, тато й дітвора.
Згадуючи тую сім’ю,
Що повстала в ті часи
Щоб рабом не бути вічним.
Проти грецької орди,
Це збіговисько хотіло,
Щоб єврейський весь народ
Відрікся від своєї віри,
Грецький був, щоб скрізь клейнод.
Імператор Антіох
На майдані всіх зібрав,
Перед ним схилить коліна
Він одразу наказав.
Він сказав: " Хто стане греком
Та на вірність присягне,
Тому я життя дарую
І багатство все своє.
Хто ж не буде підкорятись,
Того я одразу вб’ю
Та в могилі закопаю
І малечу, і сім’ю".
І багато хто злякався
Тої клятої орди.
Одягнулись, причесались,
До імператора пішли.
Але десь в затишній хаті,
На окраїні села,
Жила сім’я Маковіїв,
Що не знала горя.
Дня одного завітали
Окупанти кляті ті.
І сказали, щоб ставали
На бік грецької орди.
Але та родина миттю
Порвала одяг на шмаття.
"Ми – не раби", – промовив батько:
"Відверто це кажу вам я".
Слова свої, щоб закріпити,
Він пепла в руки горстку взяв,
Посипав голову родині
Та й окупантів всіх прогнав.
Той імператор розлютився,
Кажу вам друзі, не на жарт.
Та й наказав своїй спільноті
Піти і вбити цих нахаб.
Сім’я миттєво та зібралась
Все боронити навкруги.
Одразу дали гідну відсіч
Навалі грецької орди.
Орду ту кляту перебили,
Запанував тут знову мир.
Нічого вони не боялись
Такий ось вам дали примір.
Мораль проста доволі дуже:
Якщо ти з Богом назавжди –
Боятися та бігти будуть
Твої закляті вороги.
І в пам’ять про цю перемогу
Запалюємо ми свічки.
І кожен день велике сяйво
Все озаряє навкруги.
Якщо ти в Бога щиро віриш –
Добро перемагає зло,
Яка б біда не накривала
Та не приходила в житло.
Юрій Сіромашенко
