Вона стояла на міській площі,
Дивлячись, як народ на війні
Перерізав один одному горло,
А ворог дивився, і радів.
Вона стояла і бачила,
Як люди відкривали чужі будинки
Окупантам, аби лише врятувати себе.
Вона стояла і бачила військового,
Який не міг дозволити собі здатися,
Бо війна — це не те,
Що він хотів залишити дітям у спадок.
Вона стояла і бачила немовля в колисці,
Яке разом з молоком мами
Всмоктувало страх свого майбутнього.
Вона стояла і бачила товпи людей,
Які тікали у невідоме,
Залишаючи свої будинки
Разом зі спогадами і сподіваннями.
Вона стояла і бачила ріки сліз,
Тих, хто втратив своїх близьких.
Чула крики ,мільйони голосів.
Вона стояла і бачила море крові,
Тисячі закатованих тіл,
Тисячі дітей, які навіки залишаться дітьми,
Тисячі людей, що живі тепер лише у спогадах.
Вона стояла ніби осторонь,
Але добре відчувала всю ту біль
Санюта
