Світи мені

Світи мені, як вірші ненаписані,
ярій в мені весняною живицею,
невинні наші душі і розхристані,
колись вінчались у старій каплиці.
На нас дивились древні якісь боги,
і капав віск на крила білі-білі,
цвіла над нами зоряна дорога,
всміхалась доля, і свіча тремтіла.
А за дверима – грім і блискавиці.
І коні часу – вперті, норовливі…
Світи мені. І досвіта приснися
про те, що ми колись були щасливі.
19.03.2023

Олена Присяжна