Світлини пам’яті

Пройдуть роки, пройдуть і ночі,
В яких думками я застряг.
Недовго ще й забуду твої очі,
Твій шарм і біль, який з тобою в мить досяг.

Усі говорять, що облиш,
Марнуєш час дорогоцінний,
Усі твердять переболиш,
Розрив на всіх один, незмінний!

І розум теж це розуміє,
Але у сердці ураган...
Разом життя в багатті тліє,
У голови собі приставлю я наган...

Тремтить рука, душа радіє,
Закінчаться знущання враз!
Але в очах вона з'явитися посміє,
І пропаде весь слід образ...

Чому кохаю її сильно,
Чому я нехтую собою?
Ні, дверь зачинена навічно!
Разом залишуся з журбою!

©_Alex.aaa_virshi_