На меморіальних дошках стираються дати та імена
Де колись були записані наші здобутки й звитяги.
Надгробні плити вкриває зелена трава,
Все що ми колись мали – не варто тепер уваги.
Забуваються сказані речення та слова, Їх сенси
3 плином часу, століттями жодної згадки не буде
про нас.
Зміниться все: міста, будинки, адреси
І не чутно буде відлуння сказаних фраз.
То ж навчись не тримати довго образ, забувати
Відчувати! Без усвідомлення всіх цих: для чого й
чому?
«Жити зараз» – в свідомості собі закарбувати.
Перед тим як поринеш в безкрайню пітьму.
Чи не буде пітьми, а по нас залишиться світло?
І відлуння історій доносить поривистий вітер…
Ольга Варнавська
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
