Світло ліхтарів

Вона любила світло ліхтарів,
Вузенькі вулички і тихе сяйво ночі.
Вона вже знала – він її любив,
Від поцілунків аж заплющувала очі.
Вона любила як тягнувся час,
Коли сама і ніжна тепла ковдра.
А ще любила коли "ми" і "нас"
А ще коли єдина й неповторна.
Вона уміла створювать пейзаж,
Неначе пензликом торкалася усмішки.
І в той момент виблискував міраж
Або печаль, але то зовсім трішки.
Вона любила музику дощу,
Блакитні краплі, боса по калюжах.
Собі казала: – В душу не пущу –
Страждання, біди, злобу і обмани.
Вона трималась гордо по життю,
Хоча здавалось, що легка й тендітна.
І довіряла завжди почуттю,
Що серце відчувало, ледь помітно.
Автор – Анна Галицька♡
Анна