світло та пітьма

два схили подолав
долоня – човник
завмерла впоперек,
торкнувшись вуст.
– кохай мене,
запам’ятай, заповни
собою –
начебто
гроза спокус
схрестила блискавкою
наші тіні,
поєднуючи
світло та пітьму.

і довго дощ
творив вірші по стінах,
де є любов знайома лиш йому.
Max Idaho