Немає меж у світі небуття.
Там дивовижа справжня, голосом лунає.
І кличуть зорі.., і не хочу вороття.
Душа у невимовності співає.
І вітер покривалом світлих снів,
Окутує мою буремну втому.
Скажу я подумки, без зайвих слів…
Чарівна дивовижа є у всьому!
А сокіл підхопив у вир крильми…
Під нами посміхаються долини.
Колись, давно.., коли були дітьми…
Казкові почуття несли до зміни.
Я з вітром.., в покривалі світлих снів…
Пора, вже треба повертатись:
В рутину земних, будніх днів.
Життя складне…
Так хочеться літати!
ND💗🪽
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
