СВІЧА ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ГОРИТЬ
(Світлій пам’яті героя Ярослава Плахотнюка)
Свіча вже більше не горить,
Її потвори загасили,
Йому було б ще жить і жить,
Але страшні ординці вбили.
Його чекала ще весна
І миле слово мами вранці…
Та смерть прислала сатана
У чорній масці на світанці.
Все голос матері звучить,
Вона шукає слід у тиші,
Її молитви – наче міст
Між світом мертвих і живіших.
Пізнати втрату довело́сь,
Нема спокійних днів у мами,
Її синок не – просто хтось,
Він – світло, що горить сльозами.
Йому наза́вжди двадцять сім,
Ніко́ли більше вже не буде,
Вбачатись буде він в усім,
Розпукою для мами всюди.
Осінній вітер плакав теж,
Зривав листки, як спогад мами,
Бо похоронний все ж кортеж
Привіз героя аж до брами.
Заснув наза́вжди Ярослав,
Тепер домівка – домовина,
Він ПЕРЕМОГУ гаптував…
Розлука вічна мами й сина.
07.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
