Одиноко у вікні палахкотить
Свічка віри, світлої надії…
Хтось когось чекає вже роки,
А для когось вічність – то година …
Хтось сумує за минулим, що не повернути.
Хтось ридає – омиває втрату голосінням…
Хтось чекає – поглядом тужливим
Ніби хоче шибку пропалити.
В кожного на серці є свій біль,
В кожного тривоги в змученій душі.
Але свічка віри та надії –
Поки віримо, то доти і горить.
Свічку нашу огортаймо щастям,
Спогадами добрими своїми.
Ми ж бо маємо щось добре пам’ятати:
Радісне, веселе, невловиме.
З пам’яті потроху витягаймо
Всі картинки щастя і добра …
Віримо, любімо, звеселяймо
Тих, у кого свічка віри догора…
Хай не гасне наша та свіча,
Хоч і одиноко у вікні жевріє…
Буде віра, буде і життя,
А де є життя, там є надія.
Марина Семйоник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
