Село

У селі, де димить трудовий вогонь,
Де вітер шепоче стежкою полотна.
Життя пливе, мов весняний потік,
В селі, де серце в кожному домі.

Ранок прокидає село весняним світлом,
Свіжість роси ллється на зелені поля.
Бджоли в саду працюють над квітучими лугами,
В селі прокидається новий день.

Світяться дахи під сонячним промінням,
В теплій обійми село прокидається в танці.
Працьовиті руки творять дива на землі,
В селі життя пливе, немов ріка весняна.

Очі старця оглядаються в поле золоте,
Спогади ллють, мов вітри на відкритому морі.
Молодь росте, ніби тендітна калина,
В селі, де душа має свій власний вірш.

Співає соловей на верхів'ї старовинної церкви,
Кожна нота – як дзвінок в серці землі.
В селі, де кожна оселя – свята сторінка,
Життя пливе, немов ріка весняна.

Спільна паства пасеться на зеленому лугу,
Діти сміються, граючи в старому дворі.
Село, як весняна казка, розцвітає,
Життя тече, наче мудра пісня.

І коли заходить сонце за хмарами,
Село вкривається нічною тишею.
Але в домах запалюється світло,
В селі завжди живе своє власне світло.

Так продовжується весняний вальс,
Село, мов поетичний ритм, б'ється в грудях.
І в кожному серці лунає таємничий гомін,
Село — це життя, неповторна мелодія.