Семен

У парку що зовсім трошки схожий на сквер,
проживав старовір, Семен.
Мабуть перше що видавало в ньому його,
було ім’я.
Від нього віяло:
самогоном,
підпільними балачками про політику,
та на якусь знижку купоном.
Також як і всі старовіри,
він не сприймав критику.
Його вона пронизала до:
кісток капілярів і судин.
Але більше його турбували,
метаморфоза та часу плин.
Відчуваючи себе немов титан,
що однією рукою тримає час, а іншою зміни,
він роздирав зв’язки людимі
що йдуть за ними.

Для нього, це все, було настільки важливо,
що живучи у парку,
що зовсім трохи схожий на сквер,
Він і помер.
Коткін Віталій