Турбують розум мій нав’язливі питання:
Чому такий двозначний і цікавий світ?
Чому наповнений думок він різнобарв’я,
Тим самим спричиняючи палкий конфлікт?
Весь час хоробрі козаки Європу прикривають,
З варшавським братом розділивши гострого меча.
А краківські трагедію Волинську зачіпають,
З землі діставши залишки мерця.
Диявол вміло хвіст свій розправляє,
І створює бридкий цей гомокомунізм.
Та тільки Господь Бог всім світом управляє,
Утверджуючи християнський романтизм.
Хоч демократія придушує звитягу,
Та розвивається суспільство вже само,
Все ще тримаються герої авангарду,
Що тягнуть революції ярмо.
І навіть лаючи свою дитину
За новомодний куплений смартфон,
Батьки не забувають викласти доктрину,
Що той артистом не заробить і мільйон.
Закони Всесвіту постійно нас навчають:
Ідеї зміцнюють своє стебло.
Бо як відомо – сенси не вмирають,
Лиш накопичують вони своє добро.
Бахмацький Богдан Сергійович
