Присвячую свому коханому Колі
Кохатиму вічно,
Незабуду ніколи
Ми говорили з тобою до світанку,
до світанку палала душа.
Мерехтіли мої оченята, як зорі далеко в світах.
Ловила твій погляд, манери, усмішку
Брала все що ти мені давав.
Ти ж також мені посміхався
І очі твої мерехтіли.
Я просила лишитись зі мною,
Та ти все їхав…
Вмовляла, благала в думках
Та ти ж не чув, може й не бачив
Як я просила твого кохання,
Що аж до сліз лежала в самоті
Та ти все сказати мені не хотів…
Не бачив сенсу
Ось якось так .
Та сенс для мене був завжди
В тобі його знайшла коханий
Прошу, прошу тебе мій милий
Почуй думки, прохання, такти
Що я кохаю так безмежно
Ті очі, що для мене мерехтіли,
Ті вуста, що мене цілували
Чи сенсу для тебе й досі немає?
27.10.23
Вікторія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
