Прокидаюсь вночі, ще дрімота…
Душу давить безжальна скорбота…
Де я є!? Ще жива…виживаю…
Буду далі…чи ні… ще знаю…
Ніби Світ догори обернувся.
Може це лише сон…я проснуся…
Паралельності вимір вражає!
Може буду…чи ні…ще не знаю…
Наче час на Землі зупинився…
І, як кадри в кіно…душа кличе…
Я жар птицею знов обернуся,
Чи покину цей Світ!? Чи вернуся…
Тиша в небі…зорі я не бачу…
Не лунають птахи…туги паща…
Думка мозок весь час роздирає…
Сенс життя, де ти є – Господь знає!
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
