Сенсу немає в житі
І знайти не дано
Ні цілі, ні мрії знову
Як очікувалося давно
Бути примарою довго
Не звикати цей раз
Я звикла бути тіню
Та ховатись вночі образ
Виливати почуття не складно
Але потім боляче збирать
Як не бачу сенсу жити
Так не бачу як вмирать
Може це життя таке і буде
Тоді сенс і є, щоб помирать?
То чому б не кінчити одразу?
Та заново почать
Чи страх, чи кохання
Не дає піти
У почуття надії
Смертної тишини
Говорити можу багато
Про бажання ці темні
Але мало я робити
Можу для життя собі
Чи то легше, чи то страшно
Я не розумію досі, так
Але знаю чого хочу
Тут я впевнена, отак
Зупинитися не хочу
Але не хочу йти
Але сенсу бути тута
Я не бачу без мети
Віднайти мети не хочу
Складно мати її в собі
Без сил ступати рівно
Я не зможу довго за нею йти
Останнє, щоб хотілось
Це довго мовчати
Бо мовчання моє
Має сумний кінець
Арія
