Всім відомо, що мозок насичується киснем
А душа харчується від морок
Пошуком щастя день за днем
Де ж побачити надію, яка мене зігріє
Тебе, яка життя дає
У скруті не зшукаєш
А у щасті не знайдеш
Хто ти є, перлино?
Яка ніжна, мов дитина
Обіймає так тендітно
Поцілує біля скроні
Життя ріже хірургічно
Чітко скальпелем по тілі
Де ж ти є, будинку рідний
Покажись хоч на секунду
Скоро я вже буду мертвий
Та про страту вже забуду
Григорій Скорко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
