знову мандруючи вже знайомими дорогами
я волію загубитися серед простору
повітря торкатиметься мене невидимими пальцями
мою грішну декадентну шкіру
сонливість збуджено хмелить моє тіло
та я поки не наважуся заснути
полетіти б, і пропасти неквапливо
про усю напругу динамічну забути
та вона, падлюка, все одно себе нагадує
як і думки гострі про людей моєї образи
залишіть мене уже, благаю, в спокої
не хочу бути тим, про кого ваші вуста хвалять
дайте побути мені тим, ким я хочу
навіть якщо це істерична пухка хмаринка
змінитись ще я більше не спроможусь
втоплюся радше серед мільярдів сніжинок
valkyrie/akkosia
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
