Серпень

Серпень зорі серпом розсікає,
а вони, як грушки-лимонки,
соком бризкають на отави-
і ні схлипу, ні скрику, ні зойку.
Зранку пальчики квітам цьомає,
за холодний дощ перепрошує,
і маршрути з птахами з’ясовує,
щоб до вирію – найкоротшими.
А надвечір сідає, зморений,
і щасливі миті тасує,
розкладає пасьянси спогадів,
бурштинові меди смакує.
Потім плечі в тумани кутає,
срібну фібулу в росах шукає,
і вино, що гірчить спокутою,
із сльозами прозріння ковтає.

15.08.22р
Олена Присяжна