У воїнів серце звучить інакше ,.
Замість серцебиття там війна
Боротьба за правду і волю,
За те «Чи буде жити моя сімʼя?»
Там боротьба за нескорену мову,
За нездоланний свій народ.
Там біль, і смерть, і перед Богом сором,
Що має вбивати людські життя.
У такт його серцебиття
Закладені душі предків,
Слова батька Тараса Шевченка,
І метрі нашої Неньки…
У воїна в серці немає жалю,
Немає місця для жаху.
Натомість є місце для жорстокості рук,
І виконання вищих наказів.
Лише у куточку, де сповіді линуть,
Де мати ще в рідній хатині,
Дитинство, діти свої і дружина,
Воїн плаче серцем тихенько,
Біля схиленої в журбі калини.
Вже тисячу днів бʼється серце із болем,
За країну, дітей і народ.
Воїн стоїть на порозі у Бога,
І благає про мир і спокій,
А також про перемогу!
