Хто ж думав, що в серці у солдата молодого
Хоробрість, що гідна бійця незламного?
Що вогонь у очах – то не просто слова,
А присяга народу: «Стояти до кінця!»
Він вчора ще слухав весняний прибій,
Він мріяв, сміявся, любив до нестями.
Та вибух прокинув – і в темну добу
Країна покликала стати за правду.
Він рушив у ніч, не ховаючи страх,
Та страху нема у тому, хто знає:
За спинами рідні, за спинами дім,
А воля без крові ніколи не сяє.
Свист куль розтинає повітря, як ніж,
Снаряди стискають легені розпечені.
Та серце юнацьке, мов коване з сталі,
Горить і веде у бій нескорений.
Хто ж думав, що в серці у солдата молодого
Хоробрість, що гідна бійця незламного?
Хто думав, що юність – не час для меча,
Та юність боронить святе – до кінця!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
