Моя малюсінька душа
Тріпоче пташкою дрібною
Біля рідненького гнізда,
Розмитого ущерть грозою.
У ній – відвага не згаса,
Хоч сил і духу все ж бракує,
Надія все одно – жива,
Вона своє гніздо збудує.
Хай буревії та гроза
Минають стороною все це,
Бо ту пташину окриля
Її любов й гаряче серце.
Вікарук Ліля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
