Ми — вогонь, що не згасає
Ми — не тіні в чужих королівствах,
Не мовчазні постаті в піснях минулих.
Ми — бурі, що зривають корони з голів,
Ми — голоси, які більше не втихнуть.
Наші руки творили світи і міста,
Наші серця гартували віки,
Та надто довго нас кликали «дружинами»,
Забувши, що ми — самі собі ім’я.
Ми — не чиїсь доньки, не тільки матері,
Ми — не прикраси і не трофеї.
Ми — пристрасть, розум, гнів і ніжність,
Ми — нескорені у світі кайданів.
Хай кожен, хто знецінює жінку, боїться:
Наші кроки — це грім, наші слова — це клинки.
Ми забираємо назад усе, що забрали,
Бо ми — вогонь, що не згасає в темряві.
Піднімімо голос за тих, кого змушували мовчати,
Обіймімо тих, кого ламає система,
Бо жодна не лишиться сама в цій боротьбі —
Ми — армія, ми — сестринство, ми — сила
