Сидить в окопі тихо воїн.
Думає про своє життя.
І тільки чує, щось летить…
Лягає швидко навмання.
І кожен день, він як останній.
І кожен раз прощається з життям.
Але він не боїться вмерти.
І мріє про щасливе майбуття.
Анжеліка Василенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
