Сиділа нічка на запічку,
Дивились зіроньки в вікно,
Зима вплітала в косу стрічку,
Не всім побачить те дано.
А вітер колихав смерічку,
Все пролітало, як в кіно,
Дід – лід скував бурхливу річку,
Камінчики вже сплять давно.
Зима хотіла відпочити,
Вмостилася в теплий гамак,
Їй би свій термін закінчити,
Вона на руки всі мастак.
То з вітром в танці закружляє,
А то з морозами біжить,
То білу ковдру застеляє,
То срібним інеєм блищить.
А нічка все сидить в запічку,
Потріскує вогонь в печі,
Вже й місяць виставляє щічку,
Лиш ми в цім світі глядачі.
Змінюються лиш пори року,
Життя лебідкою пливе,
Хтось підставляє сонцю щоку,
А хтось у темряві живе.
Для когось щастя – сонця усміх,
Для когось дощ і мряка – рай,
Та лиш тоді досягнеш успіх,
Коли полюбиш рідний край.
Той край, де народився й виріс,
Де вперше кроки ти зробив,
Де ти пізнав смуток і щирість,
Там де сніжинки ти ловив.
І хай сидить нічка собі на запічку,
Зима хай танцює, кружляє, вальсує,
А ми почекаєм весну і травичку,
А Бог і Любов все зле профільтрує.
Марія Грушак 21.01.2022р.
Марія Грушак.
