Я знала точно,що з каміння можна прорости
І квітнути тихенько під чужим балконом.
Це добрий знак живучості буття,
Прости…
Сплело моє коріння міцно важкістю бетону
А перехожі йдуть,минають довгі дні і ночі
Дощами моє гілля умиває,в спеку сонце палить
А ти вросла в оті каміння вже на віки
Зажди..
Хоч розплети на мить свою косу дівочу
Вже сутеніє ,ввімкнули ліхтарі усюди
І стало затишно,хоч досі я під тим балконом
І вдячна я тобі за серенади під вікном
Мені..
А люди думають інакше…люди..люди..
Рута(Олена Рибенко)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
