Сила молитви

Старе забуте підземелля,там в келії молився Богу
У рясі чорній на колінах старий монах, за Перемогу.
Так щиро линула молитва,летіла голубом у вись
Та раптом голос невідомий,сказав: "На мене озирнись".
Не полишаючи заняття,заплющив старець свої очі.
Бо чув що то є сам Диявол,проник в обитель тої ночі
Лиш, дочитавши молитви,спитав монах :"Чого прийшов?"
Той лише тихо засміявся: "Ти ж бачиш ,як невинна кров
Рікою л’ється кожен день,на твоїй втомленій землі.
Лиш кров твоя на цім папері і край буде оцій війні.
Він простягнув старий сувій і очі дико так блищали.
Слова про мир й кінець війни монаху душу розривали.
Сказав Дияволу :" Не вийде,мене ти цим не спокушай!
В молитві наша Перемога і сила, щоб звільнити край.
Господь нас кликав стільки часу,а ми були, немов глухі,
Тому тепер приймаєм кару за нами зроблені гріхи."
Диявол дико заревів: " Вам Бог звелів не убивати!"
А ти, мерзенний, тут стоїш і хочеш, щоби брат на брата
І далі йшов і зло чинив, душа твоя моєю стане!!
Сміявся дико, аж хрипів:"Вже скоро мить ота настане"
" Не брат,що прагне убивати і нищити усе живе
Не брат,а кат його імення!! Від сили світла той впаде
Із нами Бог,хваліть народи,з його ім’ям у бій вступили.
Моліться люди за Вкраїну,за воїнів, щоб дав їм сили.
Перехрестивши супостата, монах сказав : "Прости ,мій Боже,
Я вірю в тебе,молюсь щиро,моя країна переможе!"
І , розчинившись у пітьмі, поріддя пекла тихо зникло,
А старець втомлено присів,свічок лилося в душу світло.
І голос Божий із небес прорік: " Я з вами в цій борні,
Я там, де сльози і молитва,в окопах з ними на війні.
З бійцями, в час важких боїв,хто, як зернину ,має віру,
Правицею від куль ховаю тих ,що не падають в зневіру".
Монах сміявся тихо-тихо і сльози радості котились,
Що молитви всього народу до серця Господа добились.
Повірте, люди, Бог засмутить і втішить також тільки Він.
Моліться щиро,як востаннє, ходіть до Нього – кличе дзвін.
Хай наша віра в перемогу сталевим духом застигає
І прапор волі синьо-жовтий хай вітер гордо розвіває!
Костянтин Тимощук