Немає сильніших за наших бійців,
Немає хоробріших в цьому світі.
Коли ворог сунеться в наші ліси —
Він лягає, мов падло, на тій же землі.
Вони — як буревій, що змітає все гниле,
Як полум’я, що жере московську тінь.
Їхній погляд — криця, їхня воля — залізна,
І кожен удар — мов останній, без вин.
Вони не за ордени, не за кляті грамоти,
Вони за дітей, за матерів і братів.
За те, щоб земля не стогнала від танків,
А небо не чуло російських матів.
Їх бояться на сході, їх знають на заході,
Їх шепочуть в окопах п’яні москалі:
"Тільки б не зустріти того українця —
Бо він знищить, навіть якщо без гвинтів."
Бо наші — це сила, це слава, це воля,
Це дух, що не купиш за жодну ціну.
І в кожного серце б’ється за землю,
За нашу святу Україну одну.
Микита Литвиненко
