Синє серце у світі сяє,
Небо ледь доторкнулося його кригами.
Холодом замерзли відносини між людьми,
Дружба втрачена, мов в снігу сліди.
Летять сніжинки як обвинувачення,
Провина та горе лежать на серці.
У метелиці втрат, як в узорах крижаних,
Відносини зіпсовані , як гілки від вітру.
Та в синій тиші, де серце стримує,
Почуття провини на крилах таємниць.
Холод зігрівається теплом спільного розуміння,
Відновлення дружби — як весняний розквіт.
Урок повчальний: вміти знаходити компроміс,
Там, де гірко, зігріти серце добрим словом.
Помиритися — це вміння пробачати,
Жити в мирі та дружбі, як птах у небесному полі.
Синє серце, відламане , як лід весняний,
В злагоді вночі пульсує, мов веселий рік.
Згуртовані серця, як зірки на небесах,
Світять дружбою — вічно яскраві та теплі.
Павелко Михайло
