Син

У дому, де ллє сонце в вікно,
Спочатку виросло дитя – син молодий.
Як зірка на небі, ясний і світлий,
Зітканий від щастя, ніжний наче вишня цвіт.

Роки текли, мов ріка без краю,
Від дитинства до дорослого світу веде шлях.
Всміхався, плакав, ріс в силу і розум,
Танцюючи в ритмі, як перлина, виблискує як свіча.

Погляд його як зірка в небі яскраво сяє,
Чистота душі, як скарб, у глибині.
Він син, відбиток батьківського обличчя,
У світі зірок і мрій, його власний власний світ плекає.

Та вітри життя несуть зміни, як ритмічну пісню,
І син мій, наче вітер, відходить у світ, як дим.
Моє серце, як вічний вірш, кличе його до себе,
Через спогади, в небеса, де зірки світять як світлі ліхтарі.