Скажи «Кохаю…» квітами,
Що грають самоцвітами…
І серденько жіночеє всміхнеться лиш тобі.
З весняними привітами,
Дощами й снігом вмитими
Даруєш радіть світлую без суму і журби.
Дарують вони радість без суму і журби
Скажи «Кохаю…» ніжністю,
Щоб не було розбіжності
В тих відчуттях, що пристрасно так ніжаться тіла…
Здивуй мене незвичністю,
І пам’ятатиму крізь вічність я
Як в почуттях тих трепетних згорала вся до тла…
Скажи «Кохаю…» поглядом,
І потону я в спогадах
Про мить для двох щасливую, коли зустрілись ми…
Не відчували холоду,
Душа по вінця в солоді
Втішалася краплинками – сніжиночок слізьми…
Скажи «Кохаю…» вірністю,
І щоб було це в дійсності.
Щоб ми в любові відданій жили, мов голуби…
Втішались щоб буденністю,
Кохались у взаємності,
І промовляли з трепетом: « Люби мене…люби…»
Любов Таборовець
