Інколи не розумію, що у тебе в голові.
На мить заглянув в мої очі – але ж не мовчи.
Скажи мені правду: та хоч якусь.
Посеред дня самотньо чомусь.
Боюсь, що спланував своє «темне»,
Годинами думаю, що це щось даремне.
Та не лякайся моїх слів, як прочитаєш, –
Бо мені здається, що мене оминаєш.
Важко чомусь стало в грудях:
Страшно розчаровуватись в людях.
Та якщо збрехати хочеш чи погратись –
Схаменись, тебе ніхто не похвалить.
Скажи лиш правду, насамперед, собі
Та виріши нарешті, хто я тобі.
Не торкайся, якщо це лиш гра –
В такому випадку залишусь одна.
Будь чесним з собою – тоді легше життя.
Не руйнуй, тебе прошу, моє сіре буття.
Залиш мене в спокої, якщо це лиш жарт,
У разі обману зроби крок назад.
Та все ж не розумію, про що ти гадаєш,
Можливо ще й сам плану не знаєш.
Лиш тільки правду кажи, не знущайся:
Обманом, хлопче, не займайся.
Олена
