Скидає листя
тихо горобина,
Птахи гостюють —
раді ягідкам,
Відкрапав дощ,
позаду вже стежина,
Відкрився простір
вітру і ногам.
Поле пусте
поблискує ріллею,
Вітер летить,
біжить по ній, бреде,
Позаду слід,
залишений ступнею,
Поміж калюж
дорогою іде.
Намочена земля
болотом рветься,
Де-ін-де
килимочки споришу,
А вітер сердиться
і ніжністю сміється,
Нотки лунають,
інколи, плачу.
Уже позаду,
майже, всі калюжі,
Безлистий клен
самотністю зустрів,
Горби обабіч,
схожі на верблюжі,
Сухі кущі
безмовних бур’янів.
14.11.2023.
Зубко Ганна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
