Скоро наше сонце зійде і правда воскресне!

За вікнами - монотонно-буденна сірість.
На дні серця вмостилися тривожні думки.
Днів цих воєнних грізна суворість
Карбує в історії героїчні сторінки.

Втомлює невизначеність, зимова похмурість.
Небо - тривожне й сумне аж за край.
То - сніги, то - дощі, то - ця прикра сирість,
А навколо - море ворожих зграй.

Там - на передовій наші мужні солдати,
Мов ковалі в кузні, кують волю для нас.
Непроста доля змусила враз їх пізнати
Тяжке лихоліття війни без прикрас.

Двохсоті й трьохсоті - в кожного перед очима.
Ті, що поруч в окопах - як близька рідня.
Косить бійців смерть - зрима й незрима.
Їм би ще жити та жити, якби не русня.

Сини й доньки України в боях не здаються.
Йдуть вперед. Б'ють ту кляту вражину.
Жаль, вже додому не всі повернуться.
Безмірно сумною ціною виборюють Україну.

Найтемніша ніч - та, що перед світанком.
Втримайтеся, рідненькі! Збережіть себе!
Війна вщент оповила отчу землю мороком...
Мало б світити сонечко й плисти небо голубе.

Свідомість народу просівається через національне сито.
Відкидається непотріб - полова, зберігається зерно.
Наша нація поводиться сміливо й гордовито.
Млин війни перемеле все, відбере чисте борошно.

Найжорстокіший ворог - перед кінчиною.
Несамовито вбиває. Краде. Палить. Нищить все.
Бог розправив добрі крила над Україною.
Наше сонце скоро зійде і правда воскресне!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко