СКРИНЯ

СКРИНЯ

Коли розум поглинає ніч,
Коли серце біль тугий стискає,
На ім’я мене тоді не клич,
Бо я те ім’я не пам’ятаю.

Я так довго йшла, угору йшла,
Щоб зустріти старість на порозі.
Щоб самотність знищити могла,
Те що зберегти тепер не в змозі.

Я так довго йшла, усе творила,
Я складала вірші, будувала…
Я для себе щастя не просила,
Я його так щедро роздавала.

Бо була у мене дивна сила.
Я такий талан від Бога мала.
І його на видноті носила,
Ні від кого в скриню не ховала.

І тепер навколо всі щасливі,
Їхні душі теплий світ знайшов.
І вони його сховали в скрині,
Не задумуючись як прийшов!

4.02.23 м.Львів 456
Христина Пелікан
Христина Пелікан