Скільки покладено життів
Вже скільки крові тут пролито
А ми ж були народ простий
Що лиш хотів у мирі жити
Нам діла зовсім не було
Хто там і що про нас говорить
Але й мовчати не мовчали
Нема чого тут нас потворить
В мого народу гонор є
І в кожного своя є думка
Ми різні всі, та серцем є
Один народ й одна нам мука
Ще скільки треба вкласти в грунт
Синів найкращих України неньки
З них кожен син чи батько був
Що зараз міг навчать дітей своїх маленьких
Ще скільки маєм заплатить
Щоб сука та, що братом зветься
Вже в решт звалила звідси геть
Чи нам чекать як вся загнеться?
Нема прощення вам і віри
В нахабстві ви не знали міри
Гадали вас ми боїмось?
Та скоро вже кінець, ось-ось.
Нам дайте часу і тоді
Вам і у сні таке не бачить
Ми знищим кожного в вогні
Ми довго вам про це тлумачим
Всім миру друзі
Хай там що
Ми будем мати перемогу
А рашка згине. Точно це
У пекло їй одна дорога.
Кобеляцький Тарас
