Слова
Це відбувалося давно,
Коли цей світ із глузду з’їхав
Коли зануривши весло у Стікс
Харон віз душі грішних до Аїду .
Були там всі багатії, всі можновладці,
Судді, хабарники усі і всі святі,
Ті , хто закінчив свою днину.
Був серед них і я, куди без мене
І світ уже пустий і сонечко не гріє
Але історія про те чого чекать душі в Аїді .
Послухай сину. До Аїду потраплять душі всіх.
Там буде суд і суд страшний.
Страшний для тих , хто ганьбив Бога.
Хто жер в три горла , брав хабарі , давав, Судив не справедливо, обманював і жив красиво.
Були й святі, а то є диво.
Але дарма . Не дивина що де святе
Там є і грішне і навпаки.
Тому невтішні мої слова для тих,
Хто думати не хтів і жив як вийшло
І ось настав той самий час
Вже всі на березі стоять , на перевізника чекають , в той світ.
А він не квапиться і загрібає своїм веслом
Бо знає , всьому є свій час.
"Гей, перевізнику ,мерщій до нас ,
Чекати нас не вчили і по головах ходили
І як що треба ми дамо "- хабарники кричали
А він мовчить не поспішає
Обходить стороною їх, минає
І промовляє до святих: " усі до краю.
Найперші ті , хто не грішив!"
Перші пішли , б’ючи поклони , у золотих хрестах , одягнені у чорне попи, диякони і служки. Бо відокремились від всіх , заради служби і хто святіший є за них?
Сіли й прості.
Далі царі, начальники , робітники,
Усі хабарники і шахраї, всі ті , хто жив і чекав дива.
І попливли…
Мовчали всі. В думках , вони були безгрішні,
Як янголи , білі і чисті.
Вже чергу зайняли у царстві вічнім владарювати .
Усі царями хочуть стати, навіть святі.
На ранок , врешті решт пристали:
Сонце, земля , річні причали,
Людей у білий одяг вбрали,
Стали однакові усі, лиш видавало хто є хто ,
Те що всередині було, а стало зовні.
І от засяяли царі ,мов вкриті славою боги,
За ними вкриті золотом ішли багатії,
Далі хабарники і шахраї, всі ті , хто жив красиво.
Поодинокі йшли й святі у білих одежинах.
" Дивись які убогі ці створіння . Мабуть богів розсердили вони, не мають за душею ні грошини"- казали зверхньо ті, хто жив красиво.
"І одяг не блищить як наш. Мабуть до пекла підуть бідні"- сміялись шахраї.
Були і ті , хто прямував особно
Схиливши низько голови свої.
Одягнені у чорне , у золотих хрестах
З печаткою на лобі " Власність Бога".
Широкий шлях їх вів угору…
Святі стояли в стороні.
І дивне світло й кольори , яких не було на землі
Манили всіх , наче додому кличе мати .
І ось величні стіни ! Брама ! Петро з ключами,
І заграли , засурмили і заспівали всі янголи святі…
Тремтіли ноги у царів , багатіїв ,хабарників і шахраїв , і в тих, хто жив красиво…
Не було там тільки святих…
Голос Судді лунав як грім-
"Чому на диво вирішили ви , що можете пройти на небо?
Ви принесли для мене лиш зверхність заздрість і обман. Пиха і хтивість – ваша сутність . Немає милості до вас. Відсутня .
-"А що ж взяли тоді святі "-спитали всі багатії.
"Святі взяли терпіння , надію , віру та любов
До свого ближнього , як до самого себе.
Нема ціннішого нічого!" -Суддя їм відповів суворо.
"Моя прихильність і любов лише до них є щира.
Ви стали власністю богів , яким самі й служили
І ваша путь лежить долиною вогню віднині!"
І тут заплакали царі і стогнуть всі багатії,
з ними хабарники і шахраї , і всі , хто жив красиво… Просять покаятись.
Та не змінити вже нічого, бо каяття є на землі, а тут лиш спомин, та сором за прожиті дні без Бога.
Вже скоро попливем і ми .
Тому написані слова – пересторога для тих,,
Хто думає життя ще довге. Воно лиш мить, роса на сонці , як цвіт що осипається і сохне
як трава.
Тому не зволікай, живи щоб соромно не було,
Лиши все зайве на землі ,нехай згорить…
Не бійся розправляти крила, нехай несуть у височінь.
По вітру ставити вітрила і в далечінь на хвилях мрій.
Тернистою, вузькою стежкою додому ,
Через " не можу", через святість вуст.
Стій твердо , як Апостоли стояли !
Як вистояв Христос Ісус!
20.12.2023.
Лях Сергій
