Слова

Слова, мов крапельки дощу,
Бринять грайливо вдалині.
Оповідаючи течуть,
Стікають в трави росяні.

І розквітають край доріг –
Блакитні, жовті, вогняні,
Як вишиванка-оберіг,
Що мама вишила мені.

Слова я в серці бережу,
Душі квітчаю ними храм
І ними в полі ворожу
Погибель нашим ворогам.
Володимир Хвостенко